«Він – лікар, але його пацієнти рідко віддячують йому за лікування й далеко не завжди хочуть лікуватися. Де ж взяти йому сили для повсякденного натхнення? Тільки у самому собі, тільки в усвідомленні величі своєї праці. І лише у підтримці всього суспільства, у повазі суспільства до нього, учителя. Повсякденність захлестує його – план, журнал, оцінки, батьки, медичні комісії, директор, інспектор, дрібні балачки в учительській…А йому треба все залишити біля порогу класу й увійти до дітей з піднесено настроєною душею…”

    ... Читати далі »